вагомий
ВАГО́МИЙ, а, е.
1. Який має вагу (див. вага́¹ 1); важкий.
Я люблю тебе іншу – коли ти бунтуєш, Коли гнівом під кручі клекоче Дніпро, Коли думаєш ти, коли бачиш і чуєш І несеш од криниці вагоме відро (В. Симоненко);
Тетяна Терентіївна проносить мимо своє вагоме тіло (із журн.).
2. перен. Змістовний, авторитетний, переконливий.
Мова її стала скупа, точна, яскрава, слова з'явились вагомі (Ю. Яновський);
Він називає незаперечні і вагомі цифри (В. Кучер).
3. перен. Цінний, важливий, доцільний.
Причини, ним обдумані, були значні, вагомі, та ще була й одна така, якої він не смів навести й перед самим собою (Василь Шевчук);
У сучасній світовій рибній промисловості дедалі вагоміше місце посідає штучне розведення риб, молюсків та інших мешканців морів і океанів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)