вагонетка

ВАГОНЕ́ТКА, и, ж.

Невеликий відкритий вагон чи платформа для перевезення вантажу вузькоколійними залізницями і підвісними дорогами (звичайно на території або в районі якого-небудь промислового підприємства).

Він бачив себе коло вагонеток з цукром (М. Коцюбинський);

I шахти, клiтi, стволи, шахтарi, запах милого дитинства од вугiльної руди, рейок, сиве мелькотiння вагонеток (В. Сосюра);

– Ви тільки глянули б, що робилося, як видали на-гора першу вагонетку руди (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. вагонетка — вагоне́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вагонетка — [вагонетка] -ткие, д. і м. -ец':і, р. мн. -ток  Орфоепічний словник української мови
3. вагонетка — -и, ж. Невеликий відкритий вагон для перевезення вантажу вузькоколійними залізницями і підвісними дорогами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вагонетка — Візок  Словник чужослів Павло Штепа
5. вагонетка — ВАГОНЕ́ТКА (невеликий відкритий вагон), ВАГО́НЧИК розм. Деренчали (у шахті) на нерівних рейках колеса вагонеток (О. Досвітній); І крейду з іншого кар'єру уже вагончики везуть (В. Сосюра).  Словник синонімів української мови
6. вагонетка — Вагоне́тка, -тки, -тці; -не́тки, -не́ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вагонетка — ВАГОНЕ́ТКА, и, ж. Невеликий відкритий вагон для перевезення вантажу по вузькоколійних залізницях і підвісних дорогах (звичайно на території або в районі якого-небудь промислового підприємства). Він бачив себе коло вагонеток з цукром (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах