вагонетка

ВАГОНЕ́ТКА, и, ж. Невеликий відкритий вагон для перевезення вантажу по вузькоколійних залізницях і підвісних дорогах (звичайно на території або в районі якого-небудь промислового підприємства).

Він бачив себе коло вагонеток з цукром (Коцюб., II, 1955, 7);

— Ви тільки глянули б, що робилося, як видали на-гора першу вагонетку руди (Ткач, Крута хвиля, 1956, 78);

Повільно снували вагонетки з механізмами (Кучер, Чорноморці, 1956, 288).

Значення в інших словниках

1. вагонетка — вагоне́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вагонетка — [вагонетка] -ткие, д. і м. -ец':і, р. мн. -ток  Орфоепічний словник української мови
3. вагонетка — -и, ж. Невеликий відкритий вагон для перевезення вантажу вузькоколійними залізницями і підвісними дорогами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вагонетка — Візок  Словник чужослів Павло Штепа
5. вагонетка — ВАГОНЕ́ТКА, и, ж. Невеликий відкритий вагон чи платформа для перевезення вантажу вузькоколійними залізницями і підвісними дорогами (звичайно на території або в районі якого-небудь промислового підприємства). Він бачив себе коло вагонеток з цукром (М.  Словник української мови у 20 томах
6. вагонетка — ВАГОНЕ́ТКА (невеликий відкритий вагон), ВАГО́НЧИК розм. Деренчали (у шахті) на нерівних рейках колеса вагонеток (О. Досвітній); І крейду з іншого кар'єру уже вагончики везуть (В. Сосюра).  Словник синонімів української мови
7. вагонетка — Вагоне́тка, -тки, -тці; -не́тки, -не́ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)