вагітність
ВАГІ́ТНІСТЬ, ності, ж.
1. Стан жінки у період розвитку в її організмі плода.
Вона [Варя] була в стані мало не закінченої вагітності й на протязі якихось трьох-чотирьох тижнів мусила народити дитину (М. Хвильовий);
Марія знов почула вагітність (У. Самчук);
Дівчина приховувала, як могла, свою вагітність (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).
2. фізл. Процес розвитку плода із заплідненої яйцеклітини в материнському організмі людини і живородних тварин.
Основними напрямками наукових досліджень були ревматологія, гіпертонічна хвороба, функціональна діагностика, патологія вагітності при внутрішніх захворюваннях (з наук. літ.);
Внутрішньоутробний розвиток (вагітність) у звірів різних видів триває неоднаково (з навч. літ.).
3. перен. Зародковий стан чого-небудь.
Гроза минає, несе тривожну вагітність далі й далі, над лісами, полями і степами (О. Бердник).
△ (1) Позама́ткова вагі́тність, вет., мед. – розвиток заплідненої яйцеклітини поза маткою.
Позаматкова вагітність завжди загрожує внутрішньою кровотечею, небезпечною для життя (з навч. літ.);
(2) Уда́вана вагі́тність, мед. – патологічний стан у жінки, що виникає при самонавіюванні вагітності.
Ознаками удаваної вагітності можуть бути втома, нудота, блювання, головний біль, біль у спині, зміна апетиту (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)