вагітніти
ВАГІ́ТНІТИ, ію, ієш, недок.
1. Ставати вагітною.
Як у гарячковому напівсні, вона вагітніла, народжувала йому синів, марніла, перетворюючись з веселої Маргарити в засмоктану матушку Марту (Б. Антоненко-Давидович);
Вона завагітніла. Корній довідався й лютував. Найшла час вагітніти! Що вони будуть тепер з дітьми робити? (У. Самчук).
2. тільки 3 ос., чим, перен. Мати в собі щось, що розвивається із зародкового стану.
Збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника: він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Це б вийти на поле, стати посеред ланів безмежних, колективних, і слухати, як вагітніє плодами повноколосими земля... (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)