важнющий
ВАЖНЮ́ЩИЙ, а, е, розм.
Дуже важний.
Тимоха подався, притих; мати й взяла собі в голову, що Антосьо важнюща персона, коли й Тимоха проти його [нього] нічичирк (А. Свидницький);
– Дивіться, панове: сідло та вуздечка вся у золоті. Важнющий кінь: хоч самому гетьманові (З. Тулуб);
– Ви ж [Дон Кіхот] у мене пан важнющий, то й дасте мені щось таке гарне, щоб воно й до шмиги було, й до снаги (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса).
Словник української мови (СУМ-20)