важно
ВА́ЖНО, розм.
1. Присл. до ва́жний 1.
А молодий .. йде важно і землі під собою не чує (Г. Квітка-Основ'яненко);
Фурія відклала перо, подивилася презирливо на Андрія й страшенно важно почала стукати ребром долоні по столу (І. Багряний);
Врешті вийшла [дама], підійшла, Сіла важно (С. Олійник).
2. у знач. пред. Має значення; істотно, важливо.
– Я, чи не я, се, тату, не важно, – засюсюкав Антоша (М. Коцюбинський);
[Андрій:] Важно, що ми вкупі зросли, маємо спільні спогади, багато спільних звичок (Леся Українка);
Труді страшенно важно знати, чого Макс читає детективні романи (В. Винниченко);
Не важно, до якого класу належить порядна творча свідома людина. Важно, щоб вона такою була (У. Самчук).
3. Багато, заможно.
Та й зажили вони важно, Стали багатіти (Л. Глібов);
Важно живе Галин батько, хоч і відлюдно. Заможник, дукар... (Ю. Хорунжий).
4. діал. Те саме, що тре́ба¹.
– Важно підсипати узвіз, міст ще може триматися (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)