важно

ВА́ЖНО, розм.

1. Присл. до ва́жний 1.

А молодий .. йде важно і землі під собою не чує (Г. Квітка-Основ'яненко);

Фурія відклала перо, подивилася презирливо на Андрія й страшенно важно почала стукати ребром долоні по столу (І. Багряний);

Врешті вийшла [дама], підійшла, Сіла важно (С. Олійник).

2. у знач. пред. Має значення; істотно, важливо.

– Я, чи не я, се, тату, не важно, – засюсюкав Антоша (М. Коцюбинський);

[Андрій:] Важно, що ми вкупі зросли, маємо спільні спогади, багато спільних звичок (Леся Українка);

Труді страшенно важно знати, чого Макс читає детективні романи (В. Винниченко);

Не важно, до якого класу належить порядна творча свідома людина. Важно, щоб вона такою була (У. Самчук).

3. Багато, заможно.

Та й зажили вони важно, Стали багатіти (Л. Глібов);

Важно живе Галин батько, хоч і відлюдно. Заможник, дукар... (Ю. Хорунжий).

4. діал. Те саме, що тре́ба¹.

– Важно підсипати узвіз, міст ще може триматися (Б. Антоненко-Давидович).