вазочка
ВА́ЗОЧКА, и, ж.
Зменш. до ва́за.
Він простягає руку, бере вазочку з варенням і підносить її вгору, немов чашу (В. Домонтович);
На столі у маленькій вазочці стояла дубова гілочка з прив'ялим листям і тугими вузликами зелених жолудів (Ю. Мушкетик);
Людмила Харитонівна і Олесь Іванович купили триста грамів печива, поклали до вазочки. Заварили чай в сервізному чайничку, постелили білу скатертину на круглому столі (Є. Кононенко).
Словник української мови (СУМ-20)