вайлуватість
ВАЙЛУВА́ТІСТЬ, тості, ж.
Властивість за знач. вайлува́тий.
Подумати тільки, які прекрасні риси проявилися у юнака; де поділася його вайлуватість, навіть незграбність? (В. Владко);
Опинившись у друкарні “Червоного степу”, Генріх Теодорович при всій своїй вайлуватості (чималим черевом він спершу нагадував нашим дівчатам буржуя з плаката) швидко освоївся з новим своїм становищем (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)