вайлувато
ВАЙЛУВА́ТО.
Присл. до вайлува́тий.
Настя піднесла джурам по чарці. Вони вайлувато вклонилися (З. Тулуб);
Край поля біліють тільки гуси, які, вайлувато переступаючи, тикають носами в стерню (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)ВАЙЛУВА́ТО.
Присл. до вайлува́тий.
Настя піднесла джурам по чарці. Вони вайлувато вклонилися (З. Тулуб);
Край поля біліють тільки гуси, які, вайлувато переступаючи, тикають носами в стерню (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)