вайлуватий

ВАЙЛУВА́ТИЙ, а, е.

Незграбний, неповороткий, повільний у рухах.

Люда, як дика коза, легко спустилася з урвища, і Терень, вайлуватий, як ведмідь, ледве встигав за нею (О. Донченко);

То був у дійсності досить вайлуватий і неоковирний чолов'яга, цей товариш Рибалко (І. Багряний);

Вайлуватий і неохайний, у завжди заплямованому стравою одязі, підстаркуватий Крикунов наганяв самою вже своєю появою в класі нудьгу й тугу (Б. Антоненко-Давидович);

* Образно. Хмари по небу пливли гуртами, горами. Вайлуваті, сірі, потужні (У. Самчук);

// Хиткий (про ходу, біг і т. ін.).

Він [Денис] подав Тимкові мозолясту руку і, підштовхуючи поперед себе Сергія, пішов вайлуватою ходою (Григорій Тютюнник);

Торяник ішов своєю неквапливою, трохи вайлуватою ходою (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. вайлуватий — вайлува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вайлуватий — Незграбний, ведмедкуватий, неповороткий, вахлакуватий, лантухуватий, зателепкуватий, тюхтіюватий, лемехуватий; пор. НЕЗУГАРНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. вайлуватий — -а, -е. Незграбний, неповороткий, повільний у рухах. || Хиткий (про ходу, біг і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вайлуватий — Базала, байтала, байталуватий, бамбула, бамбулуватий, бандуруватий, бахматий, бецман і бецман, бець, бурмило, бухало, вайло, вайлюка, валанда, вахлай, вахлак, вахлакуватий, ведмедикуватий, ведмедкуватий, вислогузий, гергепа, глевкий, глевтяк...  Словник синонімів Вусика
5. вайлуватий — НЕЗГРА́БНИЙ (який не має спритності й легкості в рухах), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., НЕВМІ́ЛИЙ, НЕВПРА́ВНИЙ, НЕЗРУ́ЧНИЙ рідше; НЕПОВОРОТКИ́Й, ВАЙЛУВА́ТИЙ, МІШКУВА́ТИЙ розм., РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙ розм., ТЮХТІЮВА́ТИЙ розм., ВАХЛАКУВА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. вайлуватий — Вайлува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вайлуватий — ВАЙЛУВА́ТИЙ, а, е. Незграбний, неповороткий, повільний у рухах. Він мовчазний, вайлуватий і ходить завжди насуплений (Збан., Мор. чайка, 1959, 134); Люда, як дика коза, легко спустилася з урвища, і Терень, вайлуватий, як ведмідь...  Словник української мови в 11 томах
8. вайлуватий — Вайлуватий, -а, -е Неповоротливый, неловкій, угловатый. І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? У нас у роду наче й не було таких. Харьк.  Словник української мови Грінченка