вакуум
ВА́КУУМ, у, ч.
1. техн., фіз. Стан газу при тиску, значно нижчому за атмосферний.
Поняття вакууму застосовується звичайно до газу, який заповнює обмежений обсяг, але нерідко його застосовують і до газу, який перебуває у вільному просторі (з наук. літ.);
Мріялося про виготовлення великих злитків сталі під вакуумом, в безповітряному просторі, коли метал швидко і певно позбавляється всіх газових пухирів, які позалишалися в ньому (В. Собко).
2. перен. Відсутність, недостача чого-небудь; порожнеча.
Розвіяно в українській інтелігенції традиційні ідеї демократії, створено в переляканих душах той отруйний вакуум, який легко заповнюється будь-чим (Б. Антоненко-Давидович);
Порожнеча душі – це стан не нейтральний, як декому здається. Вакуум душі – він теж здатен на дію, причому здебільшого руйнівну (О. Гончар).
(1) Інформаці́йний ва́куум – відсутність інформації.
Інформаційний вакуум призводить до появи чуток і поширення викривленої і недостовірної інформації (з наук.-попул. літ.).
△ (2) Техні́чний ва́куум – стан газу з низьким тиском.
Технічним вакуумом вважається стан газу з тиском, при якому середній вільний пробіг атомів або молекул значно перевищує розміри посудини (з навч. літ.);
(3) Фізи́чний ва́куум – ідеалізоване поняття простору, в якому немає частинок.
Під фізичним вакуумом у сучасній фізиці розуміють повністю позбавлений маси простір. Але навіть якби вдалося отримати цей стан на практиці, він не був би абсолютною пустотою (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)