вакханка
ВАКХА́НКА, и, ж.
1. У Стародавньому Римі – жриця бога Вакха.
Під фрескою мозаїка, що зображає .. воскресіння [Адоніса] в постаті Діоніса, оточеного хорами вакханок (Леся Українка);
Не ясноокий образ Беатріче І не вакханки темний, п'яний зір Мене тривожить і невпинно кличе В незнану даль, у золотий простір (М. Рильський).
2. перен. Жінка, нестримна у виявах своєї пристрасті.
Очі закохані, веселі: в їх [них] запалився вогонь вакханки (І. Нечуй-Левицький);
Вона уміло й дотепно прикидалася такою собі вакханкою і фатальною жінкою – і в листуванні з молодшою сестрою з гумором обговорювала цю тему (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)