валентність
ВАЛЕ́НТНІСТЬ, ності, ж.
1. хім. Здатність атома утворювати хімічні зв'язки з іншими атомами.
Кількісною мірою валентності звичайно прийнято вважати число інших атомів у молекулі, з якими цей атом утворює зв'язки (з наук. літ.);
У сполуках, утворених за допомогою іонних зв'язків, валентність атомів визначається кількістю приєднаних або відданих електронів. У сполуках із ковалентними зв'язками валентність атомів визначається кількістю усуспільнених електронних пар (з наук.-попул. літ.);
У нас був дуже суворий, сердитий рябий хімік, який половину кожного уроку відводив рівнянням на валентність (Ю. Мушкетик).
2. лінгв. Здатність слова вступати у сполучення з іншими словами.
Найґрунтовніше поняття валентності розроблено стосовно до дієслів і до слів, керованих у реченні дієсловами (з наук.-попул. літ.);
Валентність є категоріальною або індивідуальною залежно від того, йдеться про сполучуваність цілих класів чи окремих слів (із журн.).
△ (1) Екологі́чна вале́нтність – ступінь пристосованості живих організмів до змін умов навколишнього середовища.
Екологічна валентність є видовою властивістю. Кількісно вона виражається діапазоном змін середовища, у межах якого певний вид зберігає нормальну життєдіяльність (з наук. літ.);
При високій екологічній валентності організми можуть витримувати великі коливання одного або кількох факторів середовища, а при невисокій – можуть жити лише в певних умовах середовища при незначних їх коливаннях (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)