Орфоепічний словник української мови

валентність

вале́нтність

[валент(')н'іс'т']

-тнос'т'і, ор. -т(‘)н'іс'т'у

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. валентність — вале́нтність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. валентність — Валентность — valence, active valence — *Valenz, Wertigkeit — 1) Число, яке показує, з скількома одновалентними атомами може сполучатися атом одного елемента або сполуки; скільки таких атомів він може замістити.  Гірничий енциклопедичний словник
  3. валентність — -ності, ж. 1》 хім. Кількість хімічних зв'язків, що їх утворює атом елемента, сполучаючись із атомами того ж або інших елементів. || Здатність атома утворювати хімічні зв'язки з іншими атомами чи групами атомів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. валентність — Здатність, див. тривалентний  Словник чужослів Павло Штепа
  5. валентність — ВАЛЕ́НТНІСТЬ, ності, ж. 1. хім. Здатність атома утворювати хімічні зв'язки з іншими атомами. Кількісною мірою валентності звичайно прийнято вважати число інших атомів у молекулі, з якими цей атом утворює зв'язки (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
  6. валентність — вале́нтність (від лат. valentia – сила) 1. Число, яке показує, з скількома одновалентними атомами може сполучатися атом даного елемента або сполуки; скільки таких атомів він може замістити.  Словник іншомовних слів Мельничука
  7. валентність — Характеристика хіміч. елемента; визначається як кількість сполук, що їх може утворити атом певного елемента з атомами ін. елементів, або як кількість атомів водню, що їх здатний приєднати цей елемент.  Універсальний словник-енциклопедія
  8. валентність — ВАЛЕ́НТНІСТЬ, ності, ж., хім. Здатність атомів хімічного елемента приєднувати до себе або заміщати певну кількість атомів іншого елемента.  Словник української мови в 11 томах
  9. валентність — рос. валентность здатність реагувати певним чином на предмети і явища. Застосовується відносно ставлення споживача до чого-небудь чи кого-небудь: позитивного, негативного, нейтрального.  Eкономічна енциклопедія