валкувати
ВАЛКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.
Збирати, згрібати, складати у валки (див. вало́к¹ 1) (сіно, солому і т. ін.).
І нікого їм [дідові й Володькові] при тому більше не треба – ні Катерини, ні Клима, ні наймита Свирида, ані тих дівчат, що десь там за садом валкують конюшину (У. Самчук);
Переобладнаними сінокосарками можна косити і валкувати зернобобові культури (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)