вальденси
ВАЛЬДЕ́НСИ, ів, мн. (одн. вальде́нс, а, ч.).
Представники християнського руху раннього Середньовіччя.
Вальденси отримали свою назву від імені засновника цього руху, ліонського купця Петра Вальда, який у 1173 році роздав своє майно, став жити в бідності та закликав своїх послідовників проповідувати Святе Письмо, перекладене народною мовою (з наук. літ.);
Звертаючись до ідеалів раннього християнства, вальденси виступали за ліквідацію приватної власності, за рівність усіх членів релігійних общин, за свободу читання Біблії (з наук.-попул. літ.);
Рух вальденсів зародився в XII столітті серед кріпосних селян і ремісників Франції. Пізніше він поширився в Північній Італії, Німеччині, Чехії, Іспанії (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)