вальнути
ВАЛЬНУ́ТИ¹, ну́, не́ш, док., розм.
Однокр. до вали́ти².
Робітники вальнули всі до однієї цистерни (І. Микитенко).
ВАЛЬНУ́ТИ², ну́, не́ш, док., кого і без дод., діал.
Однокр. до вали́ти¹ 4.
Гринь Воробець хопив за тріпачку, вальнув раз Якима по спині (С. Ковалів);
Іззаду мене чимось добряче вальнули по макітрі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)