вальцювальник
ВАЛЬЦЮВА́ЛЬНИК, а, ч.
Робітник, який працює на вальцювальній машині; вальцівник.
Доменщики [доменники] й слюсарі, мартенщики [мартенники] й склодуви, шахтарі й вальцювальники, рудокопи й чорнороби – усі йшли за їхнім Чубенком (Ю. Яновський);
До майстерні зайшов, з нічної зміни ідучи, вальцювальник (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)