вальцювальник
ВАЛЬЦЮВА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що працює на вальцювальній машині.
Доменщики й слюсарі, мартенщики й склодуви, шахтарі й вальцювальники, рудокопи й чорнороби — усі йшли за їхнім Чубенком (Ю. Янов., І, 1954, 283);
До майстерні зайшов, з нічної зміни ідучи, вальцювальник (Панч, II, 1956, 231).
Словник української мови (СУМ-11)