валіза
ВАЛІ́ЗА, и, ж.
Тверда коробка для дорожніх речей із прикріпленою кришкою, яка закривається.
Старі панни закидали небожів кабінет валізами та скриньками (І. Нечуй-Левицький);
Старий оперся на палиці не сідаючи, а син стояв напочіпках коло валізи (І. Франко);
З такими валізами люди їздили колись мандрувати в дальні краї, й валізи давали своїм господарям вигоди й певність (Б. Антоненко-Давидович);
Пишний товстунець підхопив свої великі валізи, обшиті блідо-жовтою шкірою, з блискучими мідяними обковами, і понісся в сусідній вагон (В. Барка);
Скульптор рушив у куток до своєї валізи, проте Меланія виявилась спритнішою за нього: валіза була вже у неї в руці (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)