вандалізм
ВАНДАЛІ́ЗМ, у, ч.
Руйнування і нищення пам'яток мистецтва й культури.
Перед очима комісії постало бридке видовище дикого вандалізму: розірвані й розкидані по підлозі книжки, загиджені рештки розбитих погрудь Шевченка й Франка (Б. Антоненко-Давидович);
Для нових власників твори мистецтва виявилися зайвими. Такі акти вандалізму стали можливими за умов байдужості людей та влади: пам'ятки культури зникали одна за одною, ніхто цього навіть не помічав (з газ.);
// Безжальне ставлення до чого-небудь цінного.
– З цієї краси [мармуру] треба різати богинь і героїв, але цю красу нищить на вогні поміщик-дикун Коростишев. Він з мармуру випалює вапно! – Який вандалізм, який вандалізм! – задзвеніла приємним голосочком тоненька миловидна дівчина (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)