вантажити
ВАНТА́ЖИТИ, жу, жиш, недок., що.
1. Наповнювати (віз, автомобіль, вагон, судно і т. ін.) вантажем (у 1 знач.).
– Ну, звісно! Не піду ж я сам орати або вантажити вози (З. Тулуб);
Він камінь б'є, вантажить пароплави (В. Сосюра).
2. Складати, накладати вантаж (у 1 знач.) на віз, автомобіль, судно і т. ін. для перевезення.
Козацтво серед ночі вантажило на мажі хліб, щоб везти на снідання оборонцям города (О. Ільченко);
Вже добре видно гору кавунів – їх вантажать у величезну баржу (А. Шиян);
Уночі ми підносили до колії те, що мали вдень вантажити (Є. Доломан).
Словник української мови (СУМ-20)