ваніль
ВАНІ́ЛЬ, і, ж.
1. Тропічна рослина родини орхідних із довгими тонкими плодами, що містять ароматичну речовину.
Ваніль росте у вологих тропічних лісах Мексики, Панами, Антильських островів (з наук.-попул. літ.).
2. Сушені ароматні плоди цієї рослини.
Різномовна юрба заповняла порт, де пахтіло мускусом, виноградним вином, солоною рибою, ваніллю (З. Тулуб);
В ацтеків ваніль служила цінною пряністю задовго до завоювання їхньої території іспанцями – вона покращувала смак шоколаду (з наук.-попул. літ.);
Ваніль використовується у харчовій, парфумерній та фармацевтичній промисловості (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)