варуватися
ВАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал.
1. Не наважуватися, вагатися.
– Що, Парасю-голубонько, що тобі доброго трапилось? А вона все варується мені сказати, тільки гляне та зчервоніє (Марко Вовчок);
// кого і без дод. Соромитися.
Вони вже не варувалися його та вкладали йому всі поголоски, що котилися по кутку про його дочку (М. Коцюбинський);
Першими днями Шевченко трохи варувався; але ж щирість і привітність, що панували в домі Рєпніних, небавом обгорнули його і розвіяли його здержливість (із журн.).
2. кого, чого і без дод. Остерігатися, берегтися.
Як стане темненько, як стане темненько, Ворота скрипливі, сусіди брехливі, – Варуйся, серденько (з народної пісні);
– Коли підете на полювання, можете стріляти звірину в усіх хащах, тільки варуйтеся Страшного лісу (з казки).
Словник української мови (СУМ-20)