варунок
ВАРУ́НОК¹, нку, ч., діал.
Вариво, приварок.
За що [набавляти таксу]? За ту гнилу рибу, що, не маючи ніякого варунку, покористувався бідний чоловік піймати з його ставу?.. (Панас Мирний).
ВАРУ́НОК², нку, ч., діал.
Біль у животі.
Я хоч що їм, то мені ніякого варунку нема, не так, як буває іншим (Сл. Гр.).
ВАРУ́НОК³, нку, ч., зах.
Умова.
О. Кобилянська в листі О. Маковею між іншим пише: “Поставила [Леся] мені щиро питання, чи не могла б в мене бути зо 4–6 тижнів, але під тим варунком, щоб могла тут водою куруватись” (О. Мороз);
– Гаразд, – відповів він, – я призначу вам зустріч, але за варунку, що ви прийдете сам-один (із журн.);
Він почував себе самотнім як поет-інтелігент у варунках сучасності (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)