варунок
ВАРУ́НОК, нку, ч., діал.
1. Вариво, приварок.
За що [набавляти таксу]? За ту гнилу рибу, що, не маючи ніякого варунку, покористувався бідний чоловік піймати з його ставу?.. (Мирний, III, 1954, 310).
2. Біль у животі.
Я хоч що їм, то мені ніякого варунку нема, не так, як буває іншим (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)