варуватися
ВАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал.
1. Не наважуватися, вагатися.
– Що, Парасю-голубонько, що тобі доброго трапилось? А вона все варується мені сказати, тільки гляне та зчервоніє (Марко Вовчок);
// кого і без дод. Соромитися.
Вони вже не варувалися його та вкладали йому всі поголоски, що котилися по кутку про його дочку (М. Коцюбинський);
Першими днями Шевченко трохи варувався; але ж щирість і привітність, що панували в домі Рєпніних, небавом обгорнули його і розвіяли його здержливість (із журн.).
2. кого, чого і без дод. Остерігатися, берегтися.
Як стане темненько, як стане темненько, Ворота скрипливі, сусіди брехливі, – Варуйся, серденько (з народної пісні);
– Коли підете на полювання, можете стріляти звірину в усіх хащах, тільки варуйтеся Страшного лісу (з казки).
Значення в інших словниках
- варуватися — Варува́ти, варуватися: — зберігати, остерігатися [8] Словник з творів Івана Франка
- варуватися — варува́тися дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- варуватися — -уюся, -уєшся, недок., діал. 1》 Не наважуватися. || Соромитися. 2》 Остерігатися, берегтися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- варуватися — ВАГА́ТИСЯ (виявляти нерішучість у вирішенні чого-небудь), РОЗДУ́МУВАТИ, СУМНІВА́ТИСЯ, ХИТА́ТИСЯ, М'Я́ТИСЯ розм., ТЕ́РТИСЯ (ТА М'Я́ТИСЯ) розм., МУ́ЛЯТИСЯ розм., МУ́ЛИТИСЯ розм. рідше, ВАГУВА́ТИСЯ діал., ВАРУВА́ТИСЯ діал., ВО́МПИТИ (ВО́НПИТИ) діал. Словник синонімів української мови
- варуватися — ВАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал. 1. Не наважуватися. Бачу, хоче щось оповістити і варується (Вовчок, VI, 1956, 332); // Соромитися. Вони вже не варувалися його та вкладали йому всі поголоски, що котилися по кутку про його дочку (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- варуватися — Варуватися, -руюся, -єшся гл. 1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. МВ. ІІ. 20. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. Словник української мови Грінченка