варуватися

ВАГА́ТИСЯ (виявляти нерішучість у вирішенні чого-небудь), РОЗДУ́МУВАТИ, СУМНІВА́ТИСЯ, ХИТА́ТИСЯ, М'Я́ТИСЯ розм., ТЕ́РТИСЯ (ТА М'Я́ТИСЯ) розм., МУ́ЛЯТИСЯ розм., МУ́ЛИТИСЯ розм. рідше, ВАГУВА́ТИСЯ діал., ВАРУВА́ТИСЯ діал., ВО́МПИТИ (ВО́НПИТИ) діал., ОТЯГА́ТИСЯ діал., ОТЯ́ГУВАТИСЯ діал. Тепер Соломія вагалась, у якому напрямку йти (М. Коцюбинський); Не роздумуючи довго, скочила (Маруся) вниз з високої скельки (Г. Хоткевич); Скорбне серце моє Потішаєте ви (думи)!.. Де хитається ще, Сумнівається ще Ум (І. Франко); Він усе чогось м'явся, видимо, бажаючи щось сказати, та не насмілюючись (Б. Грінченко); Довго він терся та м'явся, поки зважився сказати про своє лихо... (Панас Мирний); Жінки виважують окрайчики на долонях, муляються (Григорій Тютюнник); — Що ж вам про неї (героїню) розповісти? — мулився голова, видно, не знаючи, що саме треба від нього оцьому лисому суб'єктові (О. Гончар); Вона не вагується показати перед всіма людьми свою любов (Марко Вовчок); А вона все варується мені сказати, тільки гляне та зчервоніє (Марко Вовчок); Не вонпив старий Шрам, що син його Петро укладе Тура (П. Куліш); Твої очі говорять мені, що бажання щастя.. не вигасло в твоїй душі. Так чого ж отягатися? (І. Франко).

ОСТЕРІГА́ТИСЯ кого, чого, рідко від кого, чого і без додатка (намагатися уникати чого-небудь неприємного, небезпечного і т. ін.), БЕРЕГТИ́СЯ кого, чого, від кого, чого, із спол. щоб і без додатка, ОБЕРІГА́ТИСЯ кого, чого, УБЕРІГАТИСЯ, СТЕРЕГТИ́СЯ також перед ким, чим, рідше, УНИКА́ТИ, ГЛЯДІ́ТИСЯ розм., УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ) із спол. щоб і без додатка, розм., ПИЛЬНУВА́ТИСЯ розм., СТОРОЖИ́ТИСЯ розм., ПАНТРУВА́ТИСЯ розм., ВИСТЕРІГА́ТИСЯ заст., ПОСТЕРІГА́ТИСЯ діал., ВАРУВА́ТИСЯ діал., СОКОТИ́ТИСЯ діал. — Док.: остерегти́ся, поберегти́ся, оберегти́ся, уберегти́ся, уникнути, ви́стерегтися, постерегти́ся. Тепер Маруся міркувала над тим, кого їй слід остерігатися (Ф. Бурлака); — Ой, ой, Юлдаше, — хитає Меджінов головою. — Бережися байських подарунків. Вони — як гадючі зуби (О. Донченко); — Поганяй та оберігайся мін, — гукнув Іван Антонович Шовкунові (О. Гончар); (Матушка гуменя:) Життя наше трудне, далеко трудніше, ніж життя серед миру, треба себе дуже пильнувати, щоб уберегтися від гріха (Панас Мирний); Коли шукаєш ради, стережися звади (прислів'я); Аж ось сказав мені брат Митрофан, ..Щоб стерегтися перед ворогами (І. Франко); Ще й на воротях дядько Гордій застеріг: — Глядися ж, Давиде! Бо вони такі, що й нальот на хату зроблять (А. Головко); В тім місці на середині Черемошу були великі камені і вода рвуча. То ж, коли керманич їхав з дарабою, мусив добре уважати, щоби не їхати в згаданім місці (І. Нечуй-Левицький); Старий (Івоніка) ..буркнув жорстоким, зміненим голосом: — Пильнуйся, Михайле, я знов прийду! (О. Кобилянська); Хотів, щоб і не дивитись (на Марту), так я вже не сторожився, — очі мої косяться та й косяться у той бік, де вона (Марко Вовчок); Ольга зрозуміла, що тепер усе треба робити обережніше. Більше не показувала "бозі", що бере у руки. Пантрувалася (Я. Качура); За музиками, за царевою балачкою всі пили до пізньої ночі, тільки сини Ферідунові вистерігалися пити багацько (А. Кримський); А настигне ніч та негода серед голого степу, отоді постережися, покотиполе, бо нема тобі затишку (С. Васильченко); Котрий іде у старости, най ся варує (Словник Б. Грінченка); — Сокотися ти, ..сокотися мене, як вогню (Лесь Мартович).

СОРО́МИТИСЯ (відчувати сором, незручність перед ким-небудь за когось, щось), СТИДИ́ТИСЯ, СТИДА́ТИСЯ розм., ЧЕРВОНІ́ТИ, СО́ВІСТИТИСЯ розм., СТРАМИ́ТИСЯ розм., СРАМИ́ТИСЯ заст., УСТИДА́ТИСЯ (ВСТИДА́ТИСЯ) розм., ВАРУВА́ТИСЯ розм., ГАНЬБИ́ТИСЯ діал. — Док.: засоро́митися, посоро́митися, постиди́тися, постида́тися, поганьби́тися. (Оленка:) Я ж тебе люблю, несамовито люблю, люблю й не соромлюсь говорити перед людьми (І. Нечуй-Левицький); Вона ніби не слухає, соромиться, відвертається; він хапає її за руку (Н. Кобринська); Твоїм буть братом не стиджуся (І. Котляревський); — А може, пішов би з нею? Щось пошептав би коло вуха.. — Роман знову червоніє, а Юрко з перебільшеною жалістю зітхає (М. Стельмах); Навіть не впійманий (у садку), ..я совістився глянути бабі Держикраїсі в очі (П. Загребельний); — Страмилися б видурювати в хлопця останнє, що є! (О. Гончар); — Я не встидаюсь сліз, пролитих стиха За молодих надій (Уляна Кравченко); Бачу, хоче щось оповістити і варується (Марко Вовчок). — Пор. збенте́житися, розгуби́тися.