1. Словник української мови в 11 томах

варуватися

ВАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал.

1. Не наважуватися.

Бачу, хоче щось оповістити і варується (Вовчок, VI, 1956, 332);

// Соромитися.

Вони вже не варувалися його та вкладали йому всі поголоски, що котилися по кутку про його дочку (Коцюб., І, 1955, 274).

2. Остерігатися, берегтися.

Котрий іде у старости, то най ся варує (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. варуватися — Варува́ти, варуватися: — зберігати, остерігатися [8] Словник з творів Івана Франка
  2. варуватися — варува́тися дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. варуватися — -уюся, -уєшся, недок., діал. 1》 Не наважуватися. || Соромитися. 2》 Остерігатися, берегтися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. варуватися — ВАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал. 1. Не наважуватися, вагатися. – Що, Парасю-голубонько, що тобі доброго трапилось? А вона все варується мені сказати, тільки гляне та зчервоніє (Марко Вовчок); // кого і без дод. Соромитися. Словник української мови у 20 томах
  5. варуватися — ВАГА́ТИСЯ (виявляти нерішучість у вирішенні чого-небудь), РОЗДУ́МУВАТИ, СУМНІВА́ТИСЯ, ХИТА́ТИСЯ, М'Я́ТИСЯ розм., ТЕ́РТИСЯ (ТА М'Я́ТИСЯ) розм., МУ́ЛЯТИСЯ розм., МУ́ЛИТИСЯ розм. рідше, ВАГУВА́ТИСЯ діал., ВАРУВА́ТИСЯ діал., ВО́МПИТИ (ВО́НПИТИ) діал. Словник синонімів української мови
  6. варуватися — Варуватися, -руюся, -єшся гл. 1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. МВ. ІІ. 20. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. Словник української мови Грінченка