варцаб
ВАРЦА́Б, а, ч., діал.
1. Лутка.
Просто проти них [віконцят] спливало з улиці болото, замулюючи стіну чимраз більше і вже ось-ось досягаючи здрухнілих [струхнявілих] варцабів (І. Франко);
Сьогодні діду Євмену будівельна бригада закладала хату, і сьогодні ж на ній виросли віконні варцаби (М. Стельмах).
2. мн. Одвірок.
Данило тільки тепер помічає на порозі біля варцабів дівчинку в білому (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)