вар'ят
ВАР'Я́Т, рідше ВАРІЯ́Т, а, ч., діал.
Божевільна людина.
– Варіят! – крикнув староста й утік до сусідньої кімнати (Л. Мартович);
– Ото ще вар'ят, – бубонів дiд, – украв пiвня, а мене замкнув, щоб не побiг i не вiдняв крадене... (Є. Гуцало);
Вчителю фізики захотілося закричати, той крик уже стояв у горлі кострубатою грудкою, але стримало його те, що соромився виявляти себе вар'ятом (Валерій Шевчук);
– Не стріляйте в нього! Він божевільний! Хто знає по-німецьки? Скажіть, що він вар'ят, може, це його врятує! (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)