вар
ВАР, у, ч.
1. розм. Сильна спека, духота.
Вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею (Марко Вовчок);
Потягло димком не новим, Теплим потом, сонця варом, Тьмяним духом бензиновим (А. Малишко);
Можливо, так легше дихалося під цим мертвим небом із малим та сердитим сонцем, яке сипле таким варом, що годі його витримати (Валерій Шевчук);
// Розпечене, гаряче повітря.
Земля загула, спалахнуло повітря, жахнуло варом, оглушило, засліпило, захватило дух (К. Гордієнко).
2. розм. Кипляча або дуже гаряча рідина.
Троянці так і учинили; На вал колоддя накотили І разний [різний] приправляли вар; Олію, дьоготь кип'ятили, Живицю, оливо топили, Хто лізтиме, щоб лить на твар (І. Котляревський);
Христю наче варом обдало, як забачила вона ту свічку (Панас Мирний);
З мурів полилися вар і смола, посипалося каміння, і штурмовики зрозуміли, що ворог не спав (З. Тулуб).
3. розм. Кількість чого-небудь для варіння на один раз.
Вареників буде тільки на один вар (Сл. Гр.).
4. спец. Варена смола, у яку залежно від призначення додають певну речовину: віск, каніфоль, сірку і т. ін.
У склад світлого вару, який використовується для виготовлення замазок, просочення ниток у взуттєвому виробництві, входять каніфоль, нафтові масла, парафін, віск та деякі інші речовини (з наук.-попул. літ.);
Вар використовується у різних ремеслах, будівництві і т. ін. (із журн.).
△ (1) Садо́вий вар – смолиста речовина для замазування ушкоджень та місць обрізування гілок на деревах.
Садовий вар захищає пошкоджені місця рослини від висихання, проникнення води, повітря, бактерій і комах (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)