вар
ВАР, у, чол.
1. розм. Сильна спека, жара, духота.
Вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею (Марко Вовчок, I, 1955, 110);
Січа йде по литих касках.. Потягло димком не новим, Теплим потом, сонця варом, Тьмяним духом бензиновим (Андрій Малишко, II, 1956, 42);
// Розжарене, гаряче повітря.
Земля загула, спалахнуло повітря, жахнуло варом, оглушило, засліпило, захватило дух (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 149).
2. розм. Те саме, що окріп.
Христю наче варом обдало, як забачила вона ту свічку (Панас Мирний, III, 1954, 319);
З мурів полилися вар і смола, посипалося каміння, і штурмовики зрозуміли, що ворог не спав (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 337).
3. розм. Кількість для варіння на один раз.
Вареників буде тільки на один вар (Словник Грінченка).
4. спец. Згущена варінням смола.
▲ Садовий вар — липка мазь із смоли, воску і жиру для змазування ушкоджень та місць обрізу гілок на деревах.
Словник української мови (СУМ-11)