вар'ят
ВАР'Я́Т, рідше ВАРІЯ́Т, а, ч., діал.
Божевільна людина.
– Варіят! – крикнув староста й утік до сусідньої кімнати (Л. Мартович);
– Ото ще вар'ят, – бубонів дiд, – украв пiвня, а мене замкнув, щоб не побiг i не вiдняв крадене... (Є. Гуцало);
Вчителю фізики захотілося закричати, той крик уже стояв у горлі кострубатою грудкою, але стримало його те, що соромився виявляти себе вар'ятом (Валерій Шевчук);
– Не стріляйте в нього! Він божевільний! Хто знає по-німецьки? Скажіть, що він вар'ят, може, це його врятує! (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вар'ят — ва́р'ят (ва́ріят) 1. психічно хворий чоловік; розумово обмежений чоловік (м, ср, ст): Вкінці, на відділі для нервових і умових хворіб лікар-чех “узнав мене вар'ятом”, і я був раз назавсіди забезпечений перед службою у боєвій лінії (Шухевич)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вар'ят — (-а) ч.; мол. Психічно ненормальна, божевільна людина. Кругом одні вар'яти — Я вар'ятом чуть не став (з пісні гурту "Скрябін"). ПСУМС, 11. Словник жарґонної лексики української мови
- вар'ят — див. дурний Словник синонімів Вусика