ватра
ВА́ТРА, и, ж., діал.
Вогнище, багаття.
В печі ватра горіла, жінки обід на похорон варили (Марко Черемшина);
Ватра палахкотить, мечучи іскри вгору (І. Багряний);
На майдані запалювались ватри, біля яких пританцьовували, гріючись, солдати (П. Панч);
* У порівн. – Поверни ти [Вишенський] на Вкраїну, зігрівай нас своїм словом, будь між нами, мов та ватра у кошарі пастухів (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)