ватра
ВА́ТРА, и, ж., діал. Вогнище, багаття.
В печі ватра горіла, жінки обід на похорон варили (Черемш., Тв., 1960, 67);
На майдані запалювались ватри, біля яких пританцьовували, гріючись, солдати (Панч, О. Пархом., 1939, 50);
*У порівн. — Поверни ти [Вишенський] на Вкраїну, зігрівай нас своїм словом, будь між нами мов та ватра у кошарі пастухів (Фр., XI, 1952, 208).
Словник української мови (СУМ-11)