вбачатися
ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ), а́ється, недок., ВБА́ЧИТИСЯ (УБА́ЧИТИСЯ), иться, док.
1. розм. Бути приступним зору, бути видним; виднітися.
У його [нього] за плечима вбачалася маленька торбочка з сухарцями (Марко Вовчок);
Лице Зіни було бліде... і радісна мука мені вбачалась на йому [ньому] (В. Винниченко).
2. Здаватися, сприйматися якимсь.
– Не треба, проте ж, тратити надії, – казав далi батюшка, – закони Божi – недослiдженi. Що для нашого грiшного ока вбачається неможливим i необорним, те одним подихом уст Божих знищується в порох (М. Старицький);
[Катря:] Правдиво ж, мабуть, кажуть, що якими б рідними не вбачались свекор та свекруха, а нарешті невістка їм все-таки чужа... (М. Кропивницький).
3. Вважатися, визнаватися кимсь, чимсь.
Вивчення соціальної зумовленості господарсько-правових норм і ефективності їхньої реалізації вбачається як необхідний інститут управління економікою (з наук. літ.);
Сенс пізнавальної діяльності вбачається в отриманні нових, не знаних раніше істин (з наук. літ.).
4. Мислитися, розумітися.
Подолання кризової ситуації, що склалася в паливно-енергетичному комплексі, вбачається в розробці та реалізації програми енергозбереження (з наук. літ.);
Призначення письменства вбачалося С. Єфремову в служінні народові, в тому, щоб бути учасником суспільних змагань (з наук. літ.).
5. Привиджуватися, поставати в уяві, у сні.
Часом уві сні вбачалося йому, що соцький приніс так довго очікувану бомагу [бумагу] (М. Коцюбинський);
Брати вбачилися [Галі] з якимись сяющими [сяючими] обличчями (Марко Вовчок).
6. діал. Бути на побаченні; бачитися.
Ми крадькома вбачалися (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)