вбігати
ВБІГА́ТИ (УБІГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВБІ́ГТИ (УБІ́ГТИ), вбіжу́, вбіжи́ш, док.
1. Біжучи, проникати куди-небудь, у межі чого-небудь.
Вбігає мій Василько задиханий, блідий і за ним два чоловіки в хату (Марко Вовчок);
Бжозовський вбіг у молодий бур'ян і приліг у йому [ньому] на саму землю (І. Нечуй-Левицький);
В двір вбігла собака (Ю. Яновський).
2. Біжучи, підніматися куди-небудь; вибігати.
Не припиняючи вогню, на скелю вбігає група партизанів (П. Воронько);
Він убігає сходами і відчиняє двері в будинок (із журн.).
3. розм. Заходити на короткий час.
Почали до нас убігать дівчата, то одна, то друга, за те весілля гомоніти (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)