вбігати
ВБІГА́ТИ (УБІГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВБІ́ГТИ (УБІ́ГТИ), вбіжу́, вбіжи́ш, док.
1. Біжучи, проникати в межі чого-небудь.
Вбігає мій Василько задиханий, блідий, і за ним два чоловіки в хату (Вовчок, І, 1955, 276);
Бжозовський вбіг у молодий бур’ян і приліг у йому на саму землю (Н.-Лев., II, 1956, 204);
В двір вбігла собака (Ю. Янов., І, 1958, 62).
2. розм. Заходити на короткий час.
Почали до нас убігать дівчата, то одна, то друга — за те весілля гомоніти (Вовчок, І, 1955, 188).
Словник української мови (СУМ-11)