ввертати

ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВЕРНУ́ТИ (УВЕРНУ́ТИ), вверну́, вве́рнеш, док., що.

1. Крутячи те, що має гвинтову різьбу, вводити, уставляти всередину чогось.

Ввертати лампочки;

Увертати шурупи.

2. перен., розм. Уставляти в чиюсь розмову слово, репліку, зауваження, жарт і т. ін.

Більшала купа людей; довго слухала мовчки; потім хто-небудь увертав і своє слово (Панас Мирний);

Пампущенко ввертав круте слівце часто сам того не помічаючи, і Скалозуб, стиснувши плечима, одходив від нього (В. Винниченко);

Балакаючи з хазяйкою, увертала слово й до гостей; чула, що говорили чоловіки в другій хаті, і з ними вона перегукувалася своїм дзвінким голосом (М. Стельмах);

// Вживати у своїй мові слова, вирази і т. ін., які чим-небудь різко виділяються.

Розповідав доброю ядерною українською мовою, лише іноді ввертав іронічно поковеркані [перекручені] російські або німецькі словечка (І. Багряний);

Здивувало козаків тільки те, що Нікітін через два-три слова руських ввертав або татарське, або турецьке (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. ввертати — вверта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ввертати — (увертати), -аю, -аєш, недок., ввернути (увернути), вверну, ввернеш, док., перех. 1》 Вкручуючи, вставляти, вгвинчувати що-небудь усередину чогось. 2》 перен., розм. Вставляти в чиюсь розмову слово, зауваження, жарт і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ввертати — ВКРУ́ЧУВАТИ (УКРУ́ЧУВАТИ) (обертаючи, вставляти кудись, закріплювати в чомусь), ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), ВВІ́РЧУВАТИ (УВІ́РЧУВАТИ), ВГВИ́НЧУВАТИ (УГВИ́НЧУВАТИ). — Док.  Словник синонімів української мови
4. ввертати — ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВЕРНУ́ТИ (УВЕРНУ́ТИ), вверну́, вве́рнеш, док., перех. 1. Вкручуючи, вставляти, вгвинчувати що-небудь усередину чогось. 2. перен., розм. Вставляти в чиюсь розмову слово, зауваження, жарт і т. ін.  Словник української мови в 11 томах