ввертати

ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВЕРНУ́ТИ (УВЕРНУ́ТИ), вверну́, вве́рнеш, док., перех.

1. Вкручуючи, вставляти, вгвинчувати що-небудь усередину чогось.

2. перен., розм. Вставляти в чиюсь розмову слово, зауваження, жарт і т. ін.

Більшала купа людей; довго слухала мовчки; потім хто-небудь увертав і своє слово (Мирний, II, 1954, 282);

// Вживати у своїй мові слова, вислови і т. ін., які чим-небудь різко виділяються.

Здивувало козаків тільки те, що Нікітін через два-три слова руських ввертав або татарське, або турецьке (Панч, Гомон. Україна, 1954, 305).

Значення в інших словниках

1. ввертати — вверта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ввертати — (увертати), -аю, -аєш, недок., ввернути (увернути), вверну, ввернеш, док., перех. 1》 Вкручуючи, вставляти, вгвинчувати що-небудь усередину чогось. 2》 перен., розм. Вставляти в чиюсь розмову слово, зауваження, жарт і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ввертати — ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВЕРНУ́ТИ (УВЕРНУ́ТИ), вверну́, вве́рнеш, док., що. 1. Крутячи те, що має гвинтову різьбу, вводити, уставляти всередину чогось. Ввертати лампочки; Увертати шурупи. 2. перен., розм.  Словник української мови у 20 томах
4. ввертати — ВКРУ́ЧУВАТИ (УКРУ́ЧУВАТИ) (обертаючи, вставляти кудись, закріплювати в чомусь), ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), ВВІ́РЧУВАТИ (УВІ́РЧУВАТИ), ВГВИ́НЧУВАТИ (УГВИ́НЧУВАТИ). — Док.  Словник синонімів української мови