ввертати

ВКРУ́ЧУВАТИ (УКРУ́ЧУВАТИ) (обертаючи, вставляти кудись, закріплювати в чомусь), ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), ВВІ́РЧУВАТИ (УВІ́РЧУВАТИ), ВГВИ́НЧУВАТИ (УГВИ́НЧУВАТИ). — Док.: вкрути́ти (укрути́ти), вверну́ти (уверну́ти), вверті́ти (уверті́ти), вгвинти́ти (угвинти́ти). Радист вкрутив лампочку у патрон, і вона знову яскраво спалахнула (з журналу); Потім (Тимофій) бере свідерок і однією рукою вміло ввірчує його в дерево (М. Стельмах).

ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (при розмові включати свої слова в чиєсь мовлення), ДОКИДА́ТИ розм., ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ) розм., ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ) розм., ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯ розм., ВТУ́ЛЮВАТИ (УТУ́ЛЮВАТИ), ВТУЛЯ́ТИ (УТУЛЯ́ТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), доки́нути, підки́нути, вверну́ти (уверну́ти), прохопи́тися, втули́ти (утули́ти). Він мінився на виду, вставляв не до речі репліки (І. Ле); Біля його сиділа й щебетала Гаїнка, а дід Дорош докидав часом і собі слівце (Б. Грінченко); — Їм більше глиняні черепочки попадаються, — авторитетно підкидає Супрун (О. Гончар); Іванов.. заговорив зовсім спокійно, коли, нарешті, стала змога прохопитись крізь загальні вигуки (Ю. Смолич); Втуливши яке слово не до ладу, можна спинитись і почати заново (С. Васильченко). — Пор. сказа́ти.

Значення в інших словниках

1. ввертати — вверта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ввертати — (увертати), -аю, -аєш, недок., ввернути (увернути), вверну, ввернеш, док., перех. 1》 Вкручуючи, вставляти, вгвинчувати що-небудь усередину чогось. 2》 перен., розм. Вставляти в чиюсь розмову слово, зауваження, жарт і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ввертати — ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВЕРНУ́ТИ (УВЕРНУ́ТИ), вверну́, вве́рнеш, док., що. 1. Крутячи те, що має гвинтову різьбу, вводити, уставляти всередину чогось. Ввертати лампочки; Увертати шурупи. 2. перен., розм.  Словник української мови у 20 томах
4. ввертати — ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВЕРНУ́ТИ (УВЕРНУ́ТИ), вверну́, вве́рнеш, док., перех. 1. Вкручуючи, вставляти, вгвинчувати що-небудь усередину чогось. 2. перен., розм. Вставляти в чиюсь розмову слово, зауваження, жарт і т. ін.  Словник української мови в 11 томах