вгвинчуватися
ВГВИ́НЧУВАТИСЯ (УГВИ́НЧУВАТИСЯ), ується, недок., ВГВИНТИ́ТИСЯ (УГВИНТИ́ТИСЯ), и́ться, док.
1. Обертаючись навколо своєї осі, входити, проникати в що-небудь.
Спина йому збігалася брижами. Чомусь був певний, що міна обов'язково вгвинтиться йому в поперек, як свердел (О. Гончар);
* Образно. Там у нього [собаки] була купа соломи, в яку він угвинчувався так, що виднілися тільки його очі і ніс (І. Сенченко).
2. тільки недок. Пас. до вгви́нчувати.
При підготовці гранати до кидка замість пробки в трубку вгвинчується запал (з навч. літ.);
У лаги угвинчуються регулятори – болти-стійки (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)