вдавлений
ВДА́ВЛЕНИЙ¹ (УДА́ВЛЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до вдави́ти¹.
На стерні шукав [Смолярчук] очима колії: куди саме, до якого села повезли його просо? Довго додивлявся до ступи [стопи] людської, бачив удавлену землю п'ятами (Г. Косинка);
Відбитки ніг на більшій відстані. Глибоко вдавлені (В. Владко);
// у знач. прикм. Який має заглибину.
Як змінився Марко за ці роки!.. Губи зійшлись у болісній складці, вдавлене підборіддя ще більш підкреслювало його худорлявість (І. Цюпа).
ВДА́ВЛЕНИЙ² див. уда́влений¹.
Словник української мови (СУМ-20)