вдавлений
ВДА́ВЛЕНИЙ¹ (УДА́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вдави́ти¹.
На стерні шукав [Смолярчук] очима колії: куди саме, до якого села повезли його просо? Довго додивлявся до ступи людської, бачив удавлену землю п’ятами (Кос., Новели, 1962, 183);
// у знач. прикм. Який має заглибину.
Як змінився Марко за ці роки!.. Губи зійшлись у болісній складці, вдавлене підборіддя ще більш підкреслювало його худорлявість (Цюпа, Назустріч.., 1958, 379).
ВДА́ВЛЕНИЙ² див. уда́влений¹.
Словник української мови (СУМ-11)