вдалечінь
ВДАЛЕЧІ́НЬ (УДАЛЕЧІ́НЬ), присл.
Те саме, що вдалину́.
Гойдаються шуми на тонких верхів'ях, журні співи зачарованих снів хвилями котяться вдалечінь (М. Івченко);
Такою вона [Марта] зачаровувала, скоряла його [Юрія] волю, збуджувала щось співзвучне, але забуте в його серці – незмінний порив удалечінь і великі радісні передчуття (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)