вдвічі
ВДВІ́ЧІ (УДВІ́ЧІ), присл.
Те саме, що вдво́є 1.
Та він у нас і не такий уже розбіяка, як його уславили: як до нього добре – він удвічі добрий (С. Васильченко);
В час війни двічі спалене, тепер воно [містечко] швидко відбудовувалося і зросло майже вдвічі (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)