вдвійці

ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ), ВДВІ́ЙЗІ (УДВІ́ЙЗІ), присл., діал.

Удвох.

Була собі стара баба; жила вона удвійці з онукою (з переказу);

Вже й того сумно було в хаті, що зостались без Масі тільки вдвійзі – мати з дочкою (А. Свидницький);

Прокіп мене дожидає. Перейме та постоїмо удвійзі, погорюємо обойко (Марко Вовчок);

На моє жадання оповідає він мені про море і його красу, а за те я мушу йому оповідати, коли ми йдемо вдвійці, про своє минуле життя (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. вдвійці — вдві́йці прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. вдвійці — (удвійці), вдвійзі (удвійзі), присл., діал. Вдвох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вдвійці — ВДВОХ (УДВО́Х) (у кількості двох осіб), ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ) діал., ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ) діал. Ми їхали вдвох цілу нічку (Леся Українка); Чоловік із жінкою зосталися удвох у хаті... (Г.  Словник синонімів української мови
4. вдвійці — ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ), ВДВІ́ЙЗІ (УДВІ́ЙЗІ), присл., діал. Вдвох. Була собі стара баба; жила вона удвійці з онукою (Україна.., І, 1960, 233); На моє жадання оповідає він мені про море і його красу, а за те я мушу йому оповідати, коли ми йдемо вдвійці...  Словник української мови в 11 томах